Різноманітність людських фобій
Страх – одне з найсильніших людських почуттів. І добре, коли він може вберегти від великої біди, вчасно включаючи захисні сили організму. Але що, якщо він задіє ці сили там, де реальної небезпеки немає?
Причини винекнення страху. Симптоми та методи лікування
Чи є причина у страху
Коли крім бажання в людині з’являється боязнь, не пов’язана з інстинктом самозбереження, – це означає, що він став жертвою фобії. Така боязнь, як правило, позбавлена дійсних причин. По суті справи, вона є патологічним станом і виражається в неадекватній реакції на джерело занепокоєння.
Як би чітко людина ні усвідомлював, що його страх марний,-праворуч з ним самостійно він не зможе. Саме збереження свідомості і відсутність марення і бачень дозволяють відокремити фобії від більш тяжких розладів, таких як параноя або шизофренія.
Механіка виникнення фобій в наші дні досліджена ще недостатньо, проте люди, що знаходяться в групі ризику, науці вже відомі. Сувора правда така: понад 80% людей, схильних до безпричинного страху, придбали цю особливість у спадок.
Їх батьки відрізнялися схильністю лякатися всього на світі і мимоволі навіяли дітям думку про те, що світ надзвичайно небезпечний для них. Також причиною появи фобії може стати травма, отримана в дитинстві або навіть в дорослому віці, – смерть родича, напад, автокатастрофа.
Застосовувати для лікування фобій ліки медики не рекомендують. Занадто великий ризик виникнення у хворих залежно від спеціальних препаратів. Найкращим способом впливу на тих, хто схильний до фобій, визнані сеанси психотерапії. Після їх проведення у пацієнтів з’являється впевненість у безпеці лякають ситуацій і виробляються способи поведінки в моменти фобічних нападів.
Для досягнення цих цілей до хворих застосовується метод занурення всередину терзаючої їх фобії: опинившись віч-на-віч з небезпекою, пацієнти заново вчаться знаходити почуття реальності, знижувати рівень стресу і природніше реагувати на джерело страху.
Чого можна лякатися
Численні фобії долають помітну частину людей, що живуть на земній кулі. Всього їм схильне 10% населення Землі. Причому жінки хворіють значно частіше чоловіків – у всякому разі вони в чотири рази частіше сильної статі звертаються за допомогою до медиків.
Різноманітність людських страхів досить велике: в наші дні психіатрів їх відомо понад 300 видів. Розібратися в такій кількості фобій було б неможливо без поділу їх на групи. Найвідоміша класифікація налічує вісім основних типів фобічних розладів.
До першого типу відносяться соціофобія – люди, які бояться будь-яких дій суспільного життя, від публічних виступів до необхідності на очах у оточуючих відправитися в туалет.
Представники іншого типу панічно бояться не людей, а простору: агорафобія приходять в жах від великих відкритих майданчиків, а клаустрофобії-навпаки, від замкнутого невеликого приміщення, наприклад ліфта.
Ще один тип включає тих, хто всіляко уникає сексуальних проявів будь-якого роду. Приклад такого розладу – коітофобія, інакше кажучи, боязнь статевого акту, якою страждають в основному жінки.
У періоди масових епідемій загострюються всілякі страхи, пов’язані з хворобами, – найбільш відома нозофобія, боязнь стати жертвою будь-якої недуги. По сусідству з цієї знаходиться і інша група – танатофобія, люди, що бояться смерті і всього, що з нею пов’язано.
Окремий тип страхів – побоювання людей заподіяти будь-якої шкоди своїм близьким або самим собі.
Існує також група фобій, які називаються контрастними, – вони об’єднують страхи невідповідності, наприклад боязнь вихованої людини виконати на публіці щось непристойне. Останній тип – фобофобія (є й такі) – включає власне побоювання випробувати страх.
Цікаво, що фобічні розлади минають старих: при відсутності лікування фобія продовжує мучити хворого приблизно до 50 років, після чого поступово сходить нанівець.
Найдивніші і забавні фобії
У списку фобій крім поширених (боязнь висоти, темряви, літаків, змій і собак) можна виявити і такі, які начебто вигадані спеціально заради розваги здорової частини людства. Однак яким би дивним не здавалася фобія, вона заподіює страждають від неї чимало незручностей.
Наприклад, тріпофоба здатне привести в сум’яття скупчення в одному місці маленьких отворів. Люди, які страждають від цієї фобії, позбавлені задоволення поласувати медовими сотами або сиром. Не менше огиду у них викликають губки для миття. Ці безневинні предмети можуть стати причиною нудоти, свербіння по всьому тілу і навіть задухи.
Ймовірно, з дитячих страхів заросла педіофобія – боязнь ляльок. Ті, хто їй схильний, лякаються зовсім не страшні лялькових монстрів – їх боязнь поширюється і на милих пупсів і на витончених Барбі.
Вся біда через те, що по суті педіофоби бояться будь-якої штучної моделі людини, а тому і роботи, і навіть магазинні манекени вселяють їм жах.
Наукова назва боязні довгих слів говорить сама за себе – гіппопотомонстросескіппедалофобія. Всякий, що страждає цим страхом, намагається будь-яким способом уникати зустрічі з багатоскладовими, мудрими словами.
Часом серед фобічних розладів трапляються остаточно абсурдні, на погляд звичайної людини, страхи. Омфалофоби здатні злякатися одного виду людського пупка. Вони не виносять чужого дотику до власного пупка і самі ні за що на світі не торкнуться цієї частини тіла у інших.
У крайній формі паніку у хворого викликає навіть думка про пупках.
Ті, хто в дитинстві часто слухав казку «Дикі лебеді», де зла відьма зробила принців птахами, цілком можуть придбати авідсофобію – страх перетворитися на птаха.
Але перше місце в рейтингу абсурдних розладів, безумовно, займає лупосліпафобія – боязнь нападу вовків в той самий момент, коли хворий ходить в шкарпетках навколо столу натертою воском паркету. Причини виникнення цієї загадкової фобії донині залишаються невідомими для психіатрів усього світу.
Знаменитості теж бояться
Від фобій страждали багато історичних осіб – ймовірно, тому, що люди з неабиякою психікою більш схильні до різних невротичних станів. У деяких випадках хвороба долала навіть тих, хто мав славу знавцем психічних розладів.
Не минули фобії і знаменитого психоаналітика Зиґмунда Фрейда: він володів цілим букетом різноманітних страхів. Фрейд, наприклад, панічно боявся подорожувати на поїзді – він вигадував всякі способи пересування, аби не сідати в залізничний вагон.
Крім того, класик психоаналізу відчував жах перед будь-якими видами зброї. А самій дивною з його фобій була боязнь папоротей – біографи вченого вважають, що він придбав її в результаті деяких дитячих переживань.
Голлівудська актерка Ніколь Кідман боїться метеликів.
Голлівудський метр Альфред Хічкок, так уміло занурюють глядача в свої кінокошмари, все життя страждав овофобіей – ненавистю до овальним предметів, які здавалися йому відразливими. Особливу неприязнь «батько трилера» відчував до курячим яйцям через їх овальної форми. За все життя режисер не з’їв жодного яйця, оскільки їх вид викликав у нього огиду.
Винахідник Нікола Тесла вільно почувався в своїй науковій лабораторії, але, виходячи з неї, піддавався нападам гермофобіі – боязні мікробів, званої також хворобою чистьох. Фізик всіляко уникав дотиків до інших людей і предметів, на кожному з яких, на його думку, кишіли небезпечні мікроорганізми.
Як і всі, схильні до цього розладу, вчений часто мив руки, але це не допомагало – світ для нього все одно залишався повним бруду.
Не минула «хвороба помилкового страху» і сучасних знаменитостей. Джонні Депп страждає від боязні клоунів та інших розфарбованих осіб. За його власним визнанням, йому здається, що під яскравим гримом немає особи, а якщо і є – це лик сатани.
Дивно, як при цьому актор кілька років поспіль грав хизується з розмальованим обличчям Джека Горобця в фільмах «Пірати Карибського моря».
Зірка футболу Девід Бекхем зовсім не виносить безладу. Що лежить нема на місці річ здатна викликати у нього стан паніки, причому таке сильне, що футболіст тут же кидається вводити її на місце.
А актриса Ніколь Кідман страждає від лепідоптерофобіі – боязні метеликів. Невідомо, чим викликають її страх ці чарівні створіння, однак Ніколь навіть не може змусити себе ввійти в будинок, якщо біля входу присіла крихке і чарівне комаха.
Зрозуміло, наскільки б забавно не виглядали фобії, слід пам’ятати про те, що це невротичний розлад, що вимагає лікування у психіатра.
Дар’я Агапова. Психолог-психотерапевт.
